Для чого потрібні зовнішні жорсткі диски?
Зовнішні жорсткі диски використовують в основному як додаткові сховища. Коли на внутрішньому жорсткому диску закінчився вільний простір, він більше не дозволить записати туди дані та не зможе виконувати задачі та опрацьовувати інформацію так само швидко, як зазвичай. Іншими словами, він працюватиме повільніше, коли ви запускаєте додаток або гру чи навіть переглядаєте сторінки в інтернеті. У цьому випадку зовнішній жорсткий диск може забезпечити додатковий простір для зберігання, необхідний для оптимального функціонування комп'ютера.
З іншого боку, зовнішні жорсткі диски можна використовувати для зберігання старих фотографій, відео, документів та завершених проєктів. Звичайно ж, всі ці файли можуть зберігатися на ноутбуці або ПК, але якщо їх забагато, вони будуть займати значну частину простору внутрішнього диска. Також можна використовувати зовнішній жорсткий диск для зберігання нових фотографій або відео під час подорожей.
Крім того, зовнішній жорсткий диск є популярним рішенням для резервного копіювання та передачі великого обсягу інформації з одного комп'ютера на інший.
Нині існує три основних типи зовнішніх жорстких дисків: HDD (жорсткий диск), SSD (твердотільний накопичувач) та SSHD (гібридний жорсткий диск).
У чому різниця між HDD, SSD та SSHD?
Жорсткий диск (HDD) виглядає як герметичний корпус, що містить одну або кілька пластин та кронштейн з декількома головками (перетворювачами). Дані зберігаються на пластині, покритій магнітною речовиною, та записуються й зчитуються за допомогою головок, які рухаються по пластині під час її обертання. На відміну від жорстких дисків, твердотільні накопичувачі не мають рухомих частин. Вони зберігають дані на мікросхемах флеш-пам'яті, які являють собою набори схем, аналогічних тим, які використовуються в USB-флеш-накопичувачах. Окрім чіпа пам'яті, твердотільний накопичувач має чіп контролера, який знаходить запитані дані.
SSHD-накопичувачі, своєю чергою – це традиційні жорсткі диски, додатково оснащені невеликою кількістю твердотільних чіпів та контролером, який вирішує, де повинен зберігатися певний сегмент даних: на SSD або ж на жорсткому диску.
Внутрішня структура – не єдина відмінність між цими видами сховищ. У порівнянні зі звичайними жорсткими дисками твердотільні накопичувачі (SSD) більш компактні й стійкі до магнітних полів, випадкових падінь та інших фізичних пошкоджень, вібрацій та екстремальних температур. Таким чином, твердотільні накопичувачі вважаються більш надійними, ніж жорсткі диски. Крім того, твердотільні накопичувачі працюють швидше та споживають менше енергії: жорсткий диск з обертовими пластинами вимагає набагато більшої потужності при запуску, ніж твердотільний накопичувач.
Що стосується місткості, твердотільні накопичувачі пропонують до 4 ТБ дискового простору, в той час як жорсткі диски можуть зберігати до 24 ТБ даних. Втім, коли йдеться про вартість за мегабайт, жорсткі диски значно дешевші, хоча ціни на твердотільні накопичувачі падають рік за роком.
SSHD-накопичувачі поєднують в собі переваги обох типів, зокрема, велику місткість жорстких дисків та високу продуктивність твердотільних накопичувачів. Загалом, SSHD працюють повільніше, ніж SSD, але вони швидші за звичайні жорсткі диски. Якщо вам потрібен великий обсяг пам'яті (до 14 ТБ) за відносно доступною ціною у порівнянні з ціною твердотільного накопичувача тієї ж місткості, SSHD може стати оптимальним вибором.
Жорсткий диск – це економічне рішення для зберігання великого обсягу даних, до яких ви не збираєтеся звертатися кожен день. З іншого боку, якщо ви плануєте використовувати зовнішнє сховище для редагування фотографій або відео, і вам потрібен швидкий доступ до файлів, SSD підійде вам краще.
Які ще існують типи зовнішніх жорстких дисків?
Залежно від розміру та форми (так званого форм-фактора) зовнішні жорсткі диски також можна розділити на:
- 1,8" – найкомпактніші, з обсягом пам'яті до 1 ТБ;
- 2,5" – з обсягом пам'яті до 5 ТБ;
- 3,5" – з найбільшою місткістю до 16 ТБ, але вони досить громіздкі та вимагають підключення до мережі або джерела живлення.
Крім того, існують звичайні зовнішні жорсткі диски та захищені, оснащені фізичною клавіатурою, яка використовується для захисту даних на диску за допомогою PIN-коду.
Як правило, зовнішні жорсткі диски підключаються до ПК через USB, FireWire та Thunderbolt (пристрої Apple) або eSATA (найменш поширений інтерфейс):
- USB від 1.0 до 4.0, від 12 Мбіт/с до 40 Гб/с відповідно;
- Thunderbolt (раніше Light Peak) від 1 до 4 – до 40 Гбіт/с;
- FireWire 400 або FireWire 800 – до 400 Мбіт/с та 800 Мбіт/с відповідно;
- eSATA – 150 Мбіт/с або 300 Мбіт/с.
Крім того, жорсткі диски різняться в залежності від швидкості: від 5400 RPM (оборотів у хвилину) до 10 000 RPM.